ДИВИСЬ, ЗА КОГО ПРОГОЛОСУВАВ

виборчий спецпроект

Другого вересня у Дрогобичі побував новопризначений Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт. Якщо врахувати, що минулого року сюди ж приїздив його попередник Джон Теффт, то можна сказати, що галицьке містечко перебуває в центрі уваги американської дипломатії.

Що ж так приваблює послів США до Дрогобича? Насамперед мова йде про церкву Святого Юра. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО церква Святого Юра внесена до списку в числі 16-ти дерев’яних церков Карпатського регіону Польщі й України.

Візит Джона Теффта 12 листопада 2012 року був приватним. Він ознайомився з церквою Святого Юра і зазначив, що цікавиться українськими дерев’яними церквами. За його словами, “одні виглядали дуже гарними зовні, інші вразили унікальними розписами”. Джон Теффт наголосив: “Але таку красиву церкву, яка вражає як унікальними архітектурними формами, так і розписами, – бачу вперше”.

Можливо, Джеффрі Пайєтт чув про церкву Святого Юра від свого попередника. Як би там не було, але, перебуваючи в Дрогобичі на подвір’ї архітектурної пам’ятки, він підписав грант на 85 тисяч доларів. Кошти надані в рамках програми ЮНЕСКО на реконструкцію церкви. Посол запевнив, що контролюватиме хід робіт. Це тим більше актуально, що наші чиновники навчилися дерибанити кошти, які звалюються на них з неба. Можливо, в цьому випадку церкву Святого Юра таки реконструюють, як кажуть, за повною програмою.

Відтак Джеффрі Паєтт відвідав Дрогобицьке товариство захисту дітей-інвалідів “Надія”. На вході до приміщення його зустріли вигуками англійською “Ласкаво просимо до “Надії!” й короваєм. За доброю традицією посол відщипнув крайчик, вмочив його у сіль і смачно з’їв.

У “Надії” виховується 214 неповносправних осіб різного віку. Товариство існує на зарубіжні гранти і добровільні внески. Жодної державної допомоги воно не отримує. Тому працівникам “Надії” було незручно, коли міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський, який приїхав з послом, сказав, що влада знає проблеми товариства, допомагає йому розв’язувати проблеми. Проте за каденції нинішнього голови жодної копійки з міського бюджету на рахунок “Надії” не поступило, хоча депутати справно за це голосують (мова йде за якихось 6 тисяч гривень на рік, аби бодай частково покрити витрати за комунальні послуги). До слова скажу, що зараз “Карітас”, якого “Надія” свого часу пустила в своє приміщення й на свою територію в надії, даруйте за тавтологію, отримати сприяння в своєму розвитку, підготував документи на приватизацію. Саме тут влада й повинна сказати своє вагоме слово, аби була встановлена справедливість. Але це тема окремої розмови.

Волонтерка з Корпусу Миру Ліза Стейнхауер, яка вже другий рік працює в “Надії” й непогано володіє українською, розповіла Джеффрі Паєтту про товариство, про добрі й корисні справи волонтерів і студентів романо-германської філології Дрогобицького державного педагогічного універститету імені Івана Франка, які опікуються дітьми.

Відбувся обмін подарунками. Діти вручили послові апплікаційну картину з паперу, на якій зображені український і американський прапори, а також вазу для квітів у стилі декупаж. Це велике мистецтво – зробити зі звичайних пляшок вазу й розписати її в українському стилі. І все це робили неповносправні. Відтак посол подарував керівникові товариства “Надія” Ірині Дзюрах набір ручок з надписом, що це подарунок від посольства США в Україні.

Гостей запросили на чаювання з цукерками, в ході якого відбулася невимушена розмова.

Вже на завершення зустрічі ситуацією скористався журналіст Руслан Антоник, який зараз працює сторожем у музеї “Дрогобиччина”. Часу на спілкування з послом у нього і його матері не було, адже дипломат поспішав, але все ж йому вдалося сказати, що його незаконно посадили за вбивство, якого він не здійснював. Свого часу ця справа набрала всеукраїнського розголосу, адже йшлося про вбивство зятя Анатолія Гальчинського, який був високопоставленим чиновником за часів Леоніда Кучми. Понад сім років Руслан Антоник сидів у в’язниці, за його долю боролися мати, колеги-журналісти. Він і досі не реабілітований, держава не збирається знайти справжнього вбивцю. Джеффрі Пайєтт не обіцяв нічого конкретного, але запевнив Руслана та Пелагею Антоник, що США дуже строго контролюють ситуацію з дотриманням прав людини в Україні.

В “Надії” ще довго обмінювалися думками з приводу візиту американського посла. На думку дітей і працівників товариства, Джеффрі Пайєтт виявився доброзичливим чоловіком, легким у спілкуванні. Відчувалося, що він серцем перейнявся стражданнями і бідами дітей-інвалідів.

Як відомо, двоє дітей нинішнього американського посла були народжені в різних країнах, коли Джеффрі Пайєтт працював там у дипломатичних корпусах. З жартом він сприйняв побажання одного з присутніх, щоби ця традиція не переривалась і Україна стала малою батьківщиною для сина чи доньки посла.

posol1 posol2

 Анатолій ВЛАСЮК

Share This